Блог вчителя початкових класів Сідненко Валентини Олександрівни: Вчимося бути добрими (урок доброти)

Вчимося бути добрими (урок доброти)

Вчимося бути добрими

Урок - доброти

3 – 4 клас

Мета: Інформувати учнів про моральні цінності, виховання почуттів співпереживання, жалю, милосердя, співчуття, формування свідомого ставлення до людських чеснот, показ величі та краси добра, виховання справжньої людської радості – творення добра для інших, сприяння розвитку творчих здібностей учнів та участі їх у благодійній діяльності, прищеплювати високі моральні якості та бажання творити добро.

Обладнання: записи висловів видатних людей про добро, приказок та прислів’їв,вірші та учнівські твори про добрі вчинки людей; картки із запитаннями, сердечка, «Деревце Добра», «Деревце Мудрості» (стрічки із записами народної мудрості)

Хід уроку

Організаційна частина.

Доторкніться один до одного, посміхніться, подаруйте один одному чудовий настрій.

Учитель торкається до першої дитини, а діти далі один до одного ланцюжком.

Вчитель: Я всміхаюсь сонечку!

Привітання :

Здрастуй, золоте! (говорять діти)
Я всміхаюсь квіточці!
Хай вона росте!
Дощику всміхаюся,
Лийся, мов з відра!
Друзям, усміхаюся.
Зичу їм добра!

Вчитель: - першими сідають дівчатка, бо вони у нас як квіточки гарні.

А другими сядуть хлопчики – бо вони сильні і мужні, як справжні джентльмени.

Ось почули ми дзвінок,

Він покликав на урок.

Кожен з вас вже постарався –

До першого уроку підготувався.

Тож девіз тепер згадаймо

І урок, розпочинаймо!

Девіз нашого першого уроку

Дорогою добра в житті ступай,

Образи вмій прощать і люте зло.

Бо ти – людина, завжди пам’ятай,

Роби добро, щоб менше зла було!

О, пам’ятай Людино, не забудь,

Що кожне серце має добрим буть!

Мотивація навчальної діяльності.

Вчитель. Наш урок розпочався з усмішки. То хай на ньому запанує доброзичливість, щирість, тепло, взаємопорозуміння.

Щира усмішка, добре слово, співчуття, милосердя і хоча б краплиночка людського тепла мають дуже велику силу. І на сьогоднішньому уроці вони нам допоможуть пройти дорогою добра за мудрими і вічними казками В. О. Сухомлинського.

Повідомлення теми та мети уроку.

Вчитель. – у нас сьогодні не звичайний урок, а чарівний урок. Ми з вами здійснемо подорож до країни, яка має таку чудову назву - Доброта. Ми візьмемо з собою в подорож Торбинку Доброти, куди будемо складати добрі справи.

Сьогодні ми вчитимемось бути добрими, пройдемо дорогою добра. Це дорога, якою має йти кожна людина від народження і до смерті. Не завжди ця дорога легка і устелена квітами, але саме вона допомагає нам прожите життя недаремно, так, щоб залишити по собі слід вічний.

Визначення очікувань.

Пропоную озвучити очікуванні результати нашої роботи. Потрібно продовжити речення.

«Від сьогоднішнього заняття я очікую…»

Варіанти відповідей:

… навчитися творити добрі вчинки.
… більше дізнатися про значення слова добро.
… прислухатися до свого серця.
… навчитися допомагати іншим людям.
… навчитися відчувати біль інших.

Якими ми сьогодні будемо на уроці?

Д – дружними

О – охайними

Б – бадьорими

Р – розумними

О організованими

Т – товариськими

А – активними.

« Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою, а для того, щоб лишити по собі слід вічний». (вислів В.Сухомлинського надрукований на дошці)

Яка людина може залишити вічний слід?
Та, що сміється над іншими?
Та, що ображає інших?
Та, що ненавидить інших?
Та, що кривдить інших?
Та, що знищує природу?
Тож, яка людина може залишити вічний слід на землі, щоб її пам’ятали ? (людина, яка чинить добро)

Учень.

Сказав мудрець:

Живи, добро звершай,

Та нагород за це не вимагай!

Лише в добро ы вищу правду віра

Людину відрізняє від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра!

Вчитель:

- Людина починається з добра…

Справжня людина, за глибокими переконаннями нашого народу, - це людина добра, щира і сердечна, мудра, щедра і світла, яка вміє любити і серцем і світлою душею. Милосердя і доброта. Ще з давньоруських часів цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному. Захистити старість і немічність, порятувати хворого або каліку, захистити скривдженого.

Гра «Добрі і погані вчинки»

Зараз я запропоную питання, а ви, якщо так вчинить добра людина, плеснете в долоні, а якщо так може вчинити невихована людина, то залишитись сидіти спокійно.

Допомагати мамі мити посуд.
Робити комусь зле, якщо він цього не бачить.
Не вмиватися.
Берегти рідну природу та охороняти її.
Шанувати працю інших людей.
Галасувати, коли хтось інший відпочиває.
Обманювати, хвалитися.
Насміхатися з чужого горя.
Добре вчитися, багато читати.
Не слухати батьків.
Допомагати друзям у біді.
Ділитися тим, що є в тебе.
Ображати інших.
Захищати слабкого.
Спати на уроках.
Любити своїх батьків.
Красти.
Сваритися.
Ображати тварин.

Молодці! Ви дійсно виростете хорошими, добрими людьми, а ваші вчинки завжди будуть достойними.

Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі і в біді – це в характері кожного українця.

З чого ж починаємо вчитися бути добрими?

Читання казки «Сини феї Ввiчливостi»

— Послухайте казку-загадку i намагайтеся вiдгадати як називались сини феї Ввiчливостi.

У феї Ввiчливостi було троє синiв. Перший син прокидався разом зi сходом сонця, будив пташок, i тi своїм спiвом сповiщали, що настав ранок. Люди вставали, снiдали i готувалися до трудового дня. А як сонце висушувало росу, на змiну першому братовi до дiла брався середущий брат. Вiн працював для ввiчливих людей весь день, аж доки сонце не ховалось за обрiй. Тодi естафету пiдхоплював старший син. Вiн зустрiчав перехожих на вечiрнiх вулицях, дарував приязнi слова i усмiшки. Матуся гордилася своїми синами, тому що вони дарували радiсть людям, без них не обходилась жодна чемна людина.

— Хто iз вас, дiти, здогадався, як звали синiв? (Добрий ранок, Добрий день, Добрий вечiр)

Читання й обговорення оповiдання В. Сухомлинського «Здрастуйте»

Лiсовою стежкою йдуть батько і маленький син. Тиша. Сонце свiтить. Стукає дятел. Дзюрчить струмок у лiсовiй глушинi. Раптом син побачив, що назустрiч їм iде бабуся з паличкою.

— Тату, куди iде бабуся? — запитав син.

— Побачити, зустрiти чи провести,— вiдповiв тато.

— Коли зустрiнемось з нею, ми скажемо їй здрастуйте,— сказав батько.

— Навiщо їй казати це слово? — здивувався син.— Ми зовсiм не знайомi.

— А ось зустрiнемось, скажемо їй «здрастуйте», тодi побачиш, для чого.

Ось i бабуся.

— Здрастуйте,— сказав син.

— Здрастуйте,— сказав тато.

— Здрастуйте,— сказала бабуся й усмiхнулася.

І син iз здивуванням побачив: все кругом змiнилось. Сонце засвiтило яскравiше. По верхiв’ях дерев побiг легенький вiтерець, листочки заграли, затремтiли. В кущах заспiвали пташки — до цього їх не було чути. На душi у хлопчика стало радiсно.

— Чому це так? — запитав син.

— Тому, що ми сказали людинi «здрастуй» — i вона усмiхнулась.

Діти, а ви як думаєте, чому все навколо змінилося?

Слухання вiрша (читає пiдготовлена дитина)

Сiю дитинi в серденько ласку,

Сiйся-родися, нiжне «Будь ласка»,

Вдячне «Спасибi», «Вибач» тремтливе,

Слово у серцi, як зернятко в нивi.

« Доброго ранку!», «Свiтлої днини!»

Щедро даруй ти людям, дитино.

— Які ввiчливi слова ви почули?

— В яких ситуацiях їх вживають?

Читання та обговорення вiрша

« Доброго ранку!» — мовлю за звичаем.

« Доброго ранку!» — кожному зичу я.

«Доброго дня вам!» — людям бажаю.

«Вечором добрим!» — стрiчних вiтаю.

І посмiхаються в вiдповідь люди,

добрi слова ж бо для кожного любi.

Гра «Додайте чарiвне слово».(завдання на картках для міні – груп)

Розтопить серце будь-кого сердечне слово... («Дякую»).

Зазеленiє древнiй пень, коли почує... («Добрий день»).

Коли згасає сонце у росi й зоря лягає лагiдно на плечi,

Серед знайомих, рiдних голосiв ми чуємо привiтне... («Добрий вечір»).

Щоб знов зустрiтись у годину призначену,

Кажу щиро завжди я всiм... («До побачення»).

Тож який ми з цього зробимо висновок, щоб бути добрими – це бути ввічливими.

- Добре слово i добрий вчинок завжди пiдтримають i допоможуть, навiть можуть вилiкувати. А погане слово може краяти серце все життя. Послухайте, як це буває.

ОБРАЗЛИВЕ СЛОВО (оповідання В. О. Сухомлинського)

Одного разу Син розсердився на свою Матiр i сказав їй грубе, образливе слово. Заплакала Матiр. Схаменувся Син, жаль йому стало Матері. Не спав цiлу нiч, не дає йому спокою совiсть: адже вiн образив Матір.

Йшли роки. Син став дорослою людиною. Прийшов час їхати в далекий край. Поклонився Син Матерi i говорить:

— Простiть мене, Мамо, за образливе слово.

— Прощаю, — вiдповiла Мати i зiтхнула.

— Забудьте, Мамо, про те, що я сказав образливе слово.

Задумалась Матiр, засумувала. На її очах з’явилися сльози. Говорить вона Сину:

— Хочу забути, але не можу. Рана вiд занози заживас i слiду не залишає. А рана вiд слова заживає, але залишає глибокий слiд.

Бесiда за змiстом оповiдання.

— Що ви можете сказати про вчинок сина?

— Чи зрозумiв вiн свою помилку?

— Завжди людина повинна залишатися людиною. Що ж означає — бути Людиною? Спробуйте вiдповiсти на це питання.

— Вмiнню бути людиною навчають слова «можна» i «не можна».

Але головне — не визнавати «можна» i «не можна», а дотримуватись цих правил кожного дня, контролювати себе кожної митi.

- А як, на вашу думку, чи складно бути людиною кожного дня?

Ознайомлення iз пам’яткою

Пам’ятка добрих i корисних справ

• Завжди дотримуйся свого слова.

• Перед виконанням справи подумай.

• Не будь самовпевненим.

• Не лiнуйся.

• Виконуй справу iз задоволенням.

• Нiколи не вимагай винагороди.

• Виконуй все вчасно.

• Допомагай людям сам, не чекай, доки тебе проситимуть.

• Завжди виконуй тiльки добрi справи, за якi нiколи не червонiтимеш.

— Мабуть, добре буде, коли всi виконуватимуть нашi правила, тодi не буде проступкiв, а залишаться лише добрi справи та гарнi вчинки.

Даруйте людям добро, радість, не чекайте віддачі. Робіть добро тим, із ким ви, можливо, зустрінетеся лише раз у житті. Пам'ятайте, що все повертається, як бумеранг.

Учні.

Я вірю в силу доброти,

Добро завжди сильніше злого,

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

Я вірю в силу доброти,

Що має долю роботящу.

Що хоче, щоб і я, і ти,

І все було у світі кращим. (В.Крищенко )

Вчитель: У різних життєвих ситуаціях залишайтеся на висоті. Ніколи не втрачайте віри. Життя смугасте і в ньому чергуються успіхи й невдачі, злети і падіння. У царя Соломона була така каблучка, на якій було вирізьблено «Усе минає». Пам'ятайте це. І радість невічна, і сум невічний. Пам'ятайте добро. Можна забути того, із ким разом сміявся, але ніколи не забувайте того, із ким плакали. Будьте вищі від усяких пліток, заздрощів, образ. Умійте прощати. Умійте прощати всім, а собі — ніколи.

Учні:

Пильнуйте за своїми думками,

Вони стають словами.

Пильнуйте за своїми словами,

Вони стають вчинками.

Пильнуйте за своїми вчинками,

Вони стають звичками.

Пильнуйте за своїми звичками,

Вони стають характером.

Стежте за своїм характером,

Бо він визначає вашу долю!

А тепер послухайте вислови і правила про людину.

Що значить бути людиною? (записані на аркушах, діти їх читають)

Бути благородним.
Горіти заради іншого так, як горить свічка.
Бути надією для будь-якого подорожнього.
Допомагати іншим, турбуватись один про одного.
Допомагати кожному в біді.
Своїми діями примножувати кількість щасливих людей на Землі.
Не бути слабкодухим, безпринципним.
Не бути байдужим.
Мати в душі святині та істини, яким уклоняються справжні люди всього світу.

Тренінг «Риси хорошої людини» (учні по черзі називають риси: щирість, відвертість, людяність, терпимість, великодушність, порядність, благородство, милосердя, альтруїзм,

Учитель.

В основі цих характеристик лежить поняття добра. От і поговоримо сьогодні про добро та доброту. В цих питаннях наш народ має великий досвід, який знайшов своє вираження у прислів’ях та приповідках.

Виступи учнів:

Вірою в людину, в її найкращі якості пройняті українські приповідки:

Світ не без добрих людей. Ця народна мудрість є визначальною.
Доброму всюди добре.
До доброї криниці стежка протоптана.
Не жаль з доброго коня і впасти.
Доброму чоловіку продовж, Боже, віку.
Добро ходить тихо, а зло гримить і гуркоче.

Слова із Шевченкового « Кобзаря », які стали крилатими:

Раз добром нагріте серце – вік не прохолоне.
Доброта – це те, що ніколи не старіє. (Г. Торо)
Пригорща добрих справ коштує більше діжки знань. (Дж. Герберт)
Добро – це прекрасне в дії. (Ж.Ж.Руссо)
Добро – це мова, на якій німі можуть говорити, і яку глухі можуть чути. (П.Бові)
Тому, хто не пізнав науки добра, всяка інша наука приносить лише шкоду. (М.Монтень)
Чим людина розумніша і добріша, тим більше вона помічає добра в людях. (Блез Паскаль)
Добро, яке ти робиш від серця, ти робиш завжди для себе (Л. Толстой)
Ти повинен робити добро зі зла, тому що його більше ні з чого зробити. (Уоррен)
Найкраще в добрих справах – це бажання їх приховати. (Блез Паскаль)

Конкурс «Народна мудрість».

Я починаю, а ви продовжуйте.

Добру людину …(бджола не жалить).
Життя дане для..(добрих справ).
Не брудни водиці …(бо схочеш водиці).
Добрі справи … (прикрашають людину).
Що посієш …(те й пожнеш).
Злий не вірить…(що є добрі люди).
Чужим добром …(не забагатієш).
Сварка до добра …(не доведе).
Так треба жити, щоб нікому …(зла не чинити).
За добро …(добром платять).

Учитель.

Бути добрим нелегко, а постійно творити добро важко. Треба менше говорити про добро, а постійно його робити. Прислухайтеся до татової поради.

(Сценка в ролях)

«Татова порада»

Прибіг щодуху син додому, до тата голосно гука:

«А я провідав у лікарні свого товариша-дружка!

То ж правда, тату, я чутливий і маю серце золоте?»

Замисливсь тато на хвилину і так сказав йому на те:

«Коли тебе в тяжку годину, людина виручить з біди,

Про це добро, аж поки віку, ти, синку, пам’ятай завжди

Коли ж людині щиросердно , ти зробиш сам добро колись,

Про це забудь, аж поки віку, мовчи й нікому не хвались».

Учні

«Правила добра»

Щоб добрим чоловіком стати,

Потрібно правила добра всім знати.

Найперше з правил цих чудесних

Уміння бути добрим, чесним.

А друге правило таке:

Шануй ти маму й тата,

Люби сестер, братів, людей,

Добро сам будеш мати.

А третє правило просте,

Щоб мати серце золоте

Зла на людей ти не тримай,

Учителів не забувай.

Ці правила виконувати мусиш,

Тоді закону доброти ти не порушиш.

Кожна людина вже радіє від того, коли їй щось дають. А велич і красу добра пізнає лише той, хто переживає справжню людську радість – радість творення добра для інших людей. Тільки ця безкорислива людська радість є силою, що облагороджує серце.

Створення чарівного деревця (асоціативний кущ)

(на дошці прикріплене деревце, на партах лежать сердечка, діти пишуть на них, які добрі справи вони робили, роблять і будуть робити і прикріплюють на це деревце)

Кожна добра справа – це маленьке сонечко, що робить світлішим наше життя. Тож усі ваші добрі справи складімо в Торбинку Доброти і візьмемо з собою в подорож Дорогою добра.

А чи можна цю торбинку зав’язати?
Людина ніколи не повинна зупинятися творити добро.

Найвища наука життя – мудрість, а найвища мудрість – бути добрим.

Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розуміти чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину – це повинно бути у характері кожної людини.

(До класу заходить дівчинка – доброта з калиною в руках і читає вірш)

Я – доброта людська. Невже мене забуто!

Я мир несу і радість у серця.

Тож не впускайте в душі зла отруту.

Бо зло лиш зло породжує все більше без кінця.

Впустіть мене в думки і в душу,

Я принесу вам спокій і тепло.

Крижинки зла розтоплювать я мушу,

Щоби незгод між вами не було.

Дарує осінь вам плоди й калину,

А в ягідці калини – серця жар.

Я закликаю кожную дитину:

«Душі своєї відкривай вівтар!»

Наповніть душу ніжністю й теплом.

Добром, любов’ю, мудрістю зорійте!

За зло ніколи не віддячте злом,

Серця людей добром своїм зігрійте.

Я вірю: разом ми багато зможемо

І зло на світі переможемо!

Гра «Що лежить в шкатулці?»

Тут міститься щось, щедро наділене добротою, милосердям і ласкою. Як ви гадаєте, що у шкатулці?

У шкатулку слід покласти люстерко. Діти по черзі підходять і бачать себе.

Підсумок уроку.

Вчитель. У житті треба не тільки чекати добрих вчинків від інших, а й віддавати тепло своєї душі людям, що нас оточують. Адже людина живе для того, щоб творити добро. Творячи добро вона стає чистішою, світлішою, духовно багатшою. Добра людина, як сонечко, зігріває всіх і кожного своїми промінцями. Вона здорова і щаслива.

Тож творіть добро, і воно до вас повернеться сторицею!

Давайте разом заспіваємо пісню про доброту душі.

Доброта душі – сонця промінець,

Має людям у серця світити.

Доброті людській не прийде кінець,

Якщо будуть добрими діти.

Людям усміхнись, подаруй тепло –

Стане із зими літо.

Щоби на землі смутку менш було,

Добрими мають бути діти.

Тож давайте всім дарувать тепло,

Усмішки прості й щирі.