Виховна година "З Україною в серці"

Виховна година

« З Україною в серці»

Мета: Узагальнити та систематизувати знання учнів про Україну, державні та народні символи; розвивати знання про красу і багатство української мови; виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою. Спонукати учнів до усвідомлення необхідності жити в мирі та злагоді. Виховувати в учнів дбайливе ставлення до Батьківщини. Плекати в них почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, розуміння, причетності до всіх подій, що відбуваються в Україні.

Обладнання: проектор; фізична карта України; презентація про Україну; зображення державних символів України; малюнки дітей.

Хід заходу

Є багато країн на землі

В них озера, річки і долини

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди Батьківщина.

Учитель: - Чи здогадалися ви,  про що піде мова сьогодні?

- Так, діти, сьогодні ми поговоримо про нашу рідну, милу Батьківщину.

- Що таке Батьківщина?

1. Під віконцем калина

2. Тиха казка бабусі

3. Ніжна пісня матусі.

4. Дужі руки у тата.

5. Під тополею хата,

6. Під вербою криниця,

7. В чистім полі пшениця!

8. Батьківщина – це ліс осінній,

9. Це домівка моя, і школа,

10. І гаряче сонячне коло.

11. Батьківщина – це труд і свято,

12. Батьківщина – це мама й тато.

13. Це твої найщиріші друзі

14. І бджола у веснянім лузі.

 Кожна людина завжди  з  великою любов’ю і душевним трепетом згадує місця, де минуло її дитинство. Те родинне вогнище – де живуть мама, тато, дідусь, бабуся, брати, сестри.

Де б ти не жив  біля високих гір чи синього моря, серед безкрайнього степу чи в оточенні віковічних лісів, у місті чи мальовничому селі, - усе це зветься одним словом - Україна.

Україна, Батьківщина, Вітчизна, рідний край … Ці слова дорогі кожній людині нашої країни. Кожному з нас мила серцю Україна, тому що ми тут народилися, зробили перші кроки, сказали перше слово, вперше пішли до школи, зустріли схід сонця. Це тут, на Україні, співають для нас невгамовні солов’ї, цвітуть вишневі сади, колосяться золоті ниви. Це земля для нас як рідна мати – найдорожча, найдобріша, наймиліша. І недаремно всі українці свою Вітчизну з прадавніх часів називають ненькою – Україною.

1.      Україна – рідний край.

Поле, річка, зелен-гай.

Любо стежкою іти,

Тут живемо я і ти.

2.     Чудовий край мій – Україна.

Це рідна серцю сторона.

Цвіте духмяно тут калина

І рута-м'ята край вікна.

3.     В моїм серці Україна

 – Гарна, рідна і єдина.

Дух в ній прадідів живе,

Скарб землі він береже.

4.     Українське слово й пісня,

 Що звучить ласкаво й грізно...

Ось така моя країна,

 Мила серцю Україна.

-         Сьогодні ми здійснимо віртуальну подорож нашим рідним краєм.

Перша зупинка «Історична»

-         Чи знаєте ви звідки пішла назва «Україна»?

 Легенда про Україну

Колись дуже дуже давно жила собі одна убога жінка. Не було в неї ніякої втіхи, тільки важка непосильна робота. І ось настав радісний день. У неї народилася донька. Така маленька, чарівна, мила. Стала жінка думати яке їй дати ім’я. Та тут невідомо звідки з’явилася чарівниця і сказала: «Не давай своїй донці імені, вона сама його знайде». Проходили роки дівчинка підростала, була вродливою, розумною, але невеселою, тому що не мала імені. І коли їй виповнилося 16 років пішла шукати собі ім’я.

Бідна вдова почекала день, другий і рушила шукати свою доньку. Вийшла в широке поле, де колосилася золота пшениця, де кружляли ластівки в блакитному небі і світило яскраве сонце. Побачила там свою доньку, яка спокійно спала і замилувалася її красою. Та раптом небо потемніло, стихли пісні пташок. І почула мати тупіт коней, чужу мову. Це був хан Батий зі своїм військом, який часто нападав на ці землі. Хан побачив  красуню -  дівчину і крикнув: «Украуіна» на їхній мові це означало – молода дівчина. Забрав її з собою. Раптом все стало чорне – чорне, здійнялася курява, військо зникло і залишилася тільки самотня вдова. З її очей лилися сльози, вона йшла і тільки промовляла слово «Україна», а на тому місці, де капали сльози на землю виростали сині волошки. Жінка бігла за своєю донькою, збивала ноги до крові і на тому місці, де капала кров виростали червоні маки.

І сині волошки, і червоні маки з тих пір стали народними символами нашої Батьківщини.

Друга зупинка «Символи України»

1.     Народні символи.

Народні символи України є рослинні і тваринні.

До рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

   Здавна у нашого народу найбільш шанованим деревом є верба. „Без верби і калини – нема України”, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

     Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною.

    Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Дуб живе довго. Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.

   Одним з найулюбленіших  рослинних символів є барвінок. Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання.

   Тваринних символів у нас також є багато. У княжі часи улюбленою твариною був тур. У козацькі часи - кінь. У багатьох думах, піснях оспівували козака і тут же згадували його коня.

Але найулюбленішими тваринними символами є птахи. Люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А поскільки це душі померлих - то де їм місце? В раю. І повертаються вони восени в рай. Очевидно з цих двох слів утворилося "Вирій". А ключі від Вирію Бог доручив зозулі, - говориться в легенді. Відкриває зозуля ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю. А іще Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка побивається за своїми дітьми, називали лагідно "зозуленькою-матінкою".

   Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей.

   Символом туги за рідним краєм є журавель. Це щемливе відчуття, яке чути у курликанні журавлів, відчуває людина, коли вона далеко від Батьківщини.

   Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей. Розповідали старі люди, що колись давно ця гарна пташка не жила на наших землях. Гніздилася в далеких краях і не знала дороги на Україну. Але  солов'ї  були дуже співучі, то літали по всьому світу і збирали пісні всіх народів для індійського царя.

Залетів один соловейко на Україну і сів спочити у якомусь селі. Всі люди і той час були в полі і село було німе.

– Що то за люди тут живуть? - подумав соловей. - Ні тобі пісні, ані музики не чути. Але зайшло сонечко, і люди гуртом повертали додому. То тут, то там чулися пісні.

Але пісні були сумними. Тяжка праця за день забрала багато сил. Тут соловей заспівав і звеселив їх. Забули люди про втому і так заспівали своєму заморському гостю, що він і не повірив. З усіх земель злетілися солов'ї до царського саду, співаючи йому принесені ними пісні. Але все те було вже знайоме цареві і він сердився. Аж ось під вікнами заспівав соловей з України, і цар втратив спокій. Таких пісень він ще не чув - і велів тому солов'ю співати день і ніч ...

2.     Державні символи.

«Державний Прапор України»

Прапор виник ще за античних часів і поширився в Європі у добу Середньовіччя. Найдавніші прапорні полотнища були трикутно-клинові, потім з’явилися чотирикутні. Крім синього і жовтого (колір неба і сонця), найбільш поширеними кольорами були червоний і білий. Великого розквіту набуло українське прапорництво у героїчну козацьку добу. Тоді з’явився новий прапор – малинового кольору, який став основним у козаків. Сині і жовті барви використовувалися під час війни під проводом Б.Хмельницького. Потім їх почали використовувати Українські Січові стрільці та Українська Повстанська Армія. Вибір кольорів був умотивований такими міркуваннями.

Жовтий колір - це колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі, це колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б хліб. Це символ достатку українського народу. Блакитний, синій колір - це колір ясного, чистого, мирного неба. Це колір води, без якої не дозрів би хліб. І ще - це колір миру.

Наш прапор

Синій, як море, як день, золотий –

З неба і сонця наш прапор ясний.

Рідний наш прапор високо несім!

Хай він, уславлений, квітне усім!

Гляньте, на ньому волошки цвітуть,

Гляньте, жита в ньому золото ллють

З жита й волошок наш прапор ясний.

З неба і сонця, як день весняний.

                                           О.Олесь

Державний герб України

Герб - це символ влади.  Золотий тризуб на синьому тлі – дуже давній знак. Він зустрічається ще за часів Князівської України, зокрема на монетах київського князя Володимира Великого. Отже, нашому гербу – понад тисячу років!

 Багато істориків висловлюють свій погляд на історію походження тризуба. Одні вважають його зображенням церковного світильника або якоря; інші – голуба. Є думка, що князівський знак-тризуб символізує місто Київ, яке виникло на трьох пагорбах: Старокиївському, Щекавиці, Хоревиці.

Є й інші погляди. Число "три" завжди вважалося казковим, чарівним. У народних казках йдеться про трьох богатирів, три бажання, які виконують чарівники, три дороги, що лягають перед казковими героями. Отже, у тризубі відображено триєдність життя. Це Батько-Мати-Дитя. Вони символізують собою Силу-Мудрість-Любов.

Україна

Я країна Україна

з козацького роду,

Мати вільних українців –

древнього народу.

Тут мої міста і села –

Від Дону до Сяну,

над Дніпром моя столиця

діамантом сяє.

Мої гори, моє море,

моє небо чисте,

тут мій прапор синьо-жовтий,

тризуб золотистий.

                                     Олесь Лупій

Гімн України

Слово гімн грецького походження (похвальна пісня) – урочиста пісня, прийнята як символ державної національної єдності. Слова Національного Гімну «Ще не вмерла України…» написав у 60-х роках ХІХ століття відомий український поет Павло Чубинський. Музику написав західноукраїнський композитор Михайло Вербицький. Гімн - це хвалебна пісня своїй Батьківщині, в якій народ висловлює побажання бути вільним, щасливим, жити в достатку.

З гімну починають урочисті збори, свята, надзвичайні масові події, гімном їх і закінчують. Слухають і виконують гімн стоячи.

Текст Гімну України

Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Кросворд «Україна»

			1
				2
3
			4
		5
			6
7

1.        Автор  тексту  Гімну  України.  (Чубинський)

2.        Український  спортсмен,  чемпіон  з  боксу.  (Кличко)

3.        Найвища  гора  в  Карпатах.  (Говерла)

4.        Кущ,  символ  України.  (Калина)

5.        Столиця  нашої  країни.  (Київ)

6.        Найбільша  річка  нашої  держави.  (Дніпро)

7.        Дерево,  народний  символ  України.  (Верба)

(Ключове  слово – Україна)

Третя зупинка «Мова моя колискова»

-         Де ми живемо?

-         Хто ми?

-         А мова наша яка?

Мова – наш вірний друг і помічник протягом усього життя. Про неї поети і письменники писали вірші, легенди, пісні.

Українська мово –

Пісня колискова,

Українська мово –

Гілка калинова.

Як же тебе, мово,

Можна не любити?!

Твоє чисте слово

Як не розуміти?

Ти краса чудова,

Різнокольорова!

Наша рідна мова –

Світле добре слово!

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту – навіки –

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди, повсякчас, -

Бо єдина ж, - так, як мати, -

Мова кожного із нас!

Батько мені каже:

З книжкою дружи,

Рідну мову, синку,

Завжди бережи.

Мову ту, що люди

Рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи,

Синку, не забудь.

Рідне слово й пісню

Завжди серцем чуй.

Як Вітчизну й матір,

Їх люби й шануй.

Анаграма 

                   Цих загадок рівно сім,

 Пропонуємо усім:

 Їх сумлінно розгадати

 Та у стовпчик записати.

 З перших літер скласти слово,

 Якщо впорались - чудово!

1. Коли все у тебе гарно,

 Коли день пройшов не марно,

 Наче квітка розквітаєш,

 На обличчі її маєш.

 Посміхаються вуста.

 Що це? Відповідь проста.

2. В ньому сторінок багато,

 Там і будні, там і свята.

 Він події позначає,

 Історичні дати знає,

 Та рахує залюбки

 Тижні, місяці, роки.

                   3. Ось стоїть біленька хата -

       Там твої матуся й тато,

       Твої сестри та брати

        І, звичайно, там є ти.

       Ще бабусі, дідусі,

       Зібралися геть усі!        

       Бути в кожного повинна

       Дружня та міцна _ _ _ _ _ _!

4. Рідну мову я вивчаю,

 З літер вже слова складаю.

 Помічниця ось моя -

 Букви в ній від А до Я

 Стали лагідно в рядки.

 Що це, знають малюки?

5. І вареники в сметані,

 І крученики духмяні,

 Сало, терте з часником,

 Борщ червоний з буряком.

 Одним словом як назвати,

 Щоб гостей почастувати?

6. Вони смачненькі та чорненькі,

 У ґрунт попали навесні,

 Тепер із них у полі зріють

 Яскраві соняхи рясні.

 А згодом буде і олія

 Прозора, жовта, запашна.

 Їх можна з друзями лузати.

 Про що ця загадка, хто зна?

7. Цей фахівець нам розказав

 Про долі націй та держав,

 Де наші пращури жили,

 Які в них звичаї були?

 Які одежа, посуд, хата,

 Та ще цікавого багато.

 Розкопки буде він вести,

 Щоб нам минуле довести.

Відповіді на 7 загадок:

Усмішка

Календар

Родина

Абетка

Їжа

Насіння

Археолог

Учитель.

-         А зараз кожен з вас на парті має сердечко, розмістимо їх навколо карти України, щоб наша Батьківщина була захищена любов’ю наших сердець. Цю картину ми повісимо в школі й будемо пам’ятати, що ми українці, громадяни України, її патріоти, а тому будемо старанно вчитися, щоб Вітчизна наша процвітала.