Мій досвід роботи

Становлення творчої особистості молодшого школяра

Опис власного досвіду

Сідненко Валентина Олександрівна

Вчитель початкових класів Павлівської ЗШ I – III ст..

Світловодської РДА

Кіровоградської обл..

Початкова школа сьогодні – це школа самореалізації і само актуалізації особистості. Наше завдання - не тільки дати дітям суму знань, а й навчити спілкуватися, вирішувати проблеми, знаходити вихід із нестандартних ситуацій, постійно самовдосконалюватися.

У навчальних програмах визначено зміст початкової освіти, який ґрунтується на загальнолюдських і національних цінностях та принципах науковості, доступності й перспективності, світського характеру освіти, полі культурності, взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку особистості дитини. Все це я намагаюся втілювати в своїй роботі з молодшими школярами.

Понад 19 років працювала вчителем у малокомплектній школі. У моїй практиці роботи були різні варіанти комплектів, а саме: 1-2 -3, 1 – 3, 1-2- 4 були, навіть всі чотири класи. З власного досвіду переконалася, що найдоцільніше об’єднувати 1 – 3, 2 – 4 класи, оскільки вони створюють найсприятливіші умови для роботи з учнями (особливо з 1 класом).

Уроки проводила за ступінчастим розкладом. На перші уроки приходили першокласники, а на третій – учні 3, 4 класів. Одночасно проводила спільні уроки ( читання, українська мова, фізична культура, трудове навчання, образотворче мистецтво чи музичне мистецтво). Практикувала поєднувати такі предмети, які б давали змогу працювати самостійно в одному з класів.

Специфіка уроку в умовах класу - комплекту потребує від учителя ретельної підготовки до кожного заняття, творчого підходу до організації навчальної діяльності дітей різних вікових груп на одному уроці.

Саме цей досвід, робота в Свердлівській загальноосвітній школі I ступеня, праці видатних педагогів та дидактів , поради та рекомендації С. П. Логачевської, В. О. Сухомлинського допомагають мені в моїй роботі. В своїй педагогічній діяльності, навчаючи молодших школярів, використовую індивідуальний підхід та диференційоване навчання, як одну з форм інноваційних технологій.

Дуже швидко минає час, відведений на урок. Я стараюсь починати урок з емоційного налаштування учнів.

Привітання :

• Я всміхаюсь сонечку!
• Здрастуй, золоте! (говорять діти)
• Я всміхаюсь квіточці!
• Хай вона росте!
• Дощику всміхаюся,
• Лийся, мов з відра!
• Друзям усміхаюся.
• Зичу їм добра!

Це дає можливість позитивно розпочати урок, налаштувати дітей на роботу, сконцентрувати їхню увагу на тому, що взаємодія учителя і учнів – це відповідальна праця партнерів, результат якої залежить від нас самих. Всі необхідні записи на дошці роблю на перерві. Використовую кольорову крейду. Залучаю чергових учнів до перевірки обладнання на партах (сигнальні картки, звукові моделі, посібники, набори цифр та літер і т. д..)

Найбільш гуманною і доступною для мене є диференціація на уроках математики та української мови, яка спрямована на реабілітацію відстаючих у навчанні, так і на стимулювання їхньої навчально – пізнавальної діяльності. Враховуючи те, що готовність учнів до навчальної діяльності різна, я намагаюся сконструювати різноманітні диференційовані завдання для школярів з різними навчальними можливостями.

Наприклад, під час вивчення теми «Іменник»

Картка 1(середній рівень)

• Прочитай слова: комбайн, село, ніжність, родина, свято, дитина.
• Підстав допоміжні слова він, вона, воно, чи мій, моя, моє.
• Запиши іменники в три колонки (чоловічий рід, жіночий, середній)

Картка 2 (достатній рівень)

• Прочитай слова: озеро, вовк, козак, мова, скло, зустріч)
• Визнач рід іменників.
• До кожного із них допиши слово, що означає ознаку предмета.

Картка 3 (високий рівень)

• Запиши по одному іменнику чоловічого, жіночого та середнього роду на тему «Зима»
• Придумай із кожним словом речення.
• Запиши ці речення. Підкресли в кожному реченні його основу.

Кожен урок української мови розпочинаю з каліграфічної хвилинки. Алгоритм цього етапу роботи такий:

• Записати літеру (велика, маленька в сполученні з іншими літерами)
• Придумати слова, записати їх (слова мають бути гарними або відповідати обраній темі)
• Скласти речення з одним із них (на вибір)
• Підкреслити основу речення, зробити звуко-буквений аналіз слова

На уроках математики основне призначення диференційованих завдань у тому, щоб, знаючи і враховуючи індивідуальні відмінності у навчальних можливостях школярів, забезпечити для кожного з них оптимальний характер пізнавальної діяльності у процесі навчальної роботи.

Ось чому важливо дати кожній дитині не тільки знання, а й способи їх здобуття. Саме такий підбір вправ передбачено в посібниках

С. П. Логачевської «Вчись розв’язувати задачі», «Мій помічник з математики» для 1 – 4 класів. Прийоми диференційованих завдань стараюсь розподіляти за:

• Ступенем складності завдань;
• Ступенем самостійності учнів.

Диференціація за ступенем складності – це добір різноманітних завдань, які можна класифікувати таким чином:

1. Завдання, що потребують різної глибини узагальнення і висновків.
2. Завдання, розраховані на різний рівень теоретичного обґрунтування роботи, що виконується.
3. Завдання репродуктивного і творчого характеру.

Ось, наприклад, ускладнення завдань з розвитку мовлення школярів:

• Переказати зміст оповідання за малюнками.
• Скласти оповідання за динамічними малюнками.
• Розмістити в певному порядку сюжетні картинки і скласти за ними оповідання.
• Скласти оповідання за опорними словами.
• Скласти оповідання за планом.
• Користуючись малюнками, домислити, що було до і після зображених подій.
• Скласти оповідання з власного життя (на основі спостережень).

Диференціація за ступенем самостійності - добираю завдання всім учням однакової складності, але при цьому диференціюю міру допомоги різним групам школярів:

• Конкретизація завдань;
• Вказівка на прийом розв’язання;
• Навідні питання;
• Наочне підкріплення.

На етапі вивчення нового матеріалу застосовую багаторазове пояснення, поєдную фронтальну, індивідуальну роботу та роботу в групах і парах, це дає можливість учням з високим рівнем знань допомагати учням з низьким та середнім рівнем навчальної діяльності.

Навчання математики забезпечує формування у молодших школярів ключових компетентностей, з – поміж яких основною є «уміння вчитися».

У результаті засвоєння змісту математики учні зможуть:

• Сприймати та визначати мету навчальної діяльності;
• Зосереджуватися на предметі діяльності;
• Організовувати свою діяльність для досягнення суб’єктно чи суспільно значущого результату;
• Добирати й застосовувати потрібні знання і способи діяльності для розв’язування навчальної задачі;
• Використовувати здобутий досвід у конкретній навчальній або життєвій ситуації;
• Висловлювати ціннісні ставлення щодо результату і процесу власної діяльності;
• Усвідомлювати, аналізувати, оцінювати, коригувати результати своєї діяльності.

Основним завданням навчання математики є опанування учнями предметних математичних компетенцій - обчислювальних, інформаційно – графічних, логічних, геометричних, алгебраїчних. Загально відомо, що моделі є мовою математики, а моделювання – її мовленням. І успішність опанування математики визначається насамперед тим, наскільки добре дитина навчилася «розмовляти» її мовою. Власне, це визначає не лише академічні успіхи учня, що виявляються у розв’язуванні навчально - пізнавальних завдань, а й певною мірою життєвий успіх особистості – завдяки здатності застосовувати математичні методи для розв’язання практичних, реальних завдань, які цього вимагають.

Отже, опанування мови математики – здатності створювати математичні моделі – стає основною метою навчання математики, що реалізується, зокрема, через формування в учнів «уміння користуватися математичною термінологією, знаковою та графічною інформацією».

Позитивний досвід навчання учнів моделювання накопичений системою розвивального навчання Д. Б. Ельконіна – В. В. Давидова, спрямованою на формування в учнів повноцінної навчальної діяльності.

На уроках математики я також привчаю своїх учнів моделювати. Наприклад: порівняти числа в межах 10. Для цього учні використовують смужки різної довжини. Якщо смужки однакові, то числа рівні між собою, але коли смужки різної довжини – то одне число більше, а інше – менше. Потім моделі смужок замінюємо відрізками.

Перед дітьми ставлю конкретне завдання, що вимагає знайти дві однакові посудини за об’ємом, але різні за формою . Спочатку діти виконують практичні дії: наливають воду в одну банку, а потім переливають в іншу. Якщо вся вода помістилася – то посудини однакові за об’ємом. Коли вода не вмістилася, значить об’єми банок різні. Але це не зручно і вимагає багато часу, тому пропоную учням взяти в руки такі смужки. За допомогою яких можна повідомити про відношення між об’ємами, формами – однакові вони чи різні.

Для підведення дітей до використання графічної моделі показати малюнки і запропонувати самим намалювати. Діти починають малювати банки чи смужки, але вони різні за формою та розміром, тому я пропоную створити модель за допомогою відрізків. Подібно до цього відбувається порівняння маси окремих предметів.

В першому класі даю поняття «цілого» та «частини».

Як мовою математики записати те, що, приміром, яблуко складається з окремих частин? Якщо яблуко – ціле. Позначимо його кругом, а шматочки яблука – трикутниками. І отримаємо графічну модель.

Спрощуємо і маємо базову модель:

«Ціле» і «частина» - відносні поняття. Основні властивості цього відношення (на множині натуральних чисел): ціле не може бути меншим від частини, а частина не буває більшою від цілого; ціле дорівнює сумі частин, а частина дорівнює різниці між цілим і рештою частин:

При розв’язуванні задач теж використовую моделювання, що дає змогу краща усвідомити зміст задачі, уявити задачу та її розв’язати.

Наприклад: У кошику було 7 груш. Дві груші з’їли. Скільки груш залишилося у кошику?

Для правильного вибору способу розв’язування рівнянь потрібно вміти знаходити відношення цілого і частин. Коли сформоване це поняття, діти набувають уміння виражати ціле через частини, а частини через ціле.

 Знаходити невідоме при розв’язуванні рівнянь допомагають не лише правила, а й відношення між частинами і цілим, представлене у вигляді графічної моделі.

Порядок роботи такий:

• Будуємо схему рівняння.
• Вказуємо ціле та частини спочатку на схемі, а потім у рівнянні.
• Називаємо невідомий компонент. З’ясовуємо, чим він є: цілим чи частиною.
• Аналізуємо, якою дією шукатимемо невідому величину.
• Шукаємо Х.

Активізувати учнів на уроці мені допомагають різноманітні інтерактивні вправи:

1. «Мозковий штурм»
2. «Мікрофон»
3. «Асоціативний кущ».
4. «Гронування»
5. Робота в парах та групах.

Особливо цінним у роботі групи вважаю те, що учні мають можливість брати на себе різні ролі, а саме:

• Партнерів, що вчаться співробітництва;
• Учасників, які шукають альтернативного вирішення проблеми;
• Мислителів, що аналізують взаємозв’язки між явищами;
• Співрозмовників, які вміють активно слухати, підтримувати розмову, домовлятися, досягати згоди;
• Експертів, що аналізують проблему;
• Друзів, які піклуються один про одного, допомагають, довіряють.

На уроках читання, застосовую елементи розвивального навчання, вчу дітей не тільки слухати, а й чути, не тільки дивитися, а й бачити, висловлювати свої міркування, робити висновки, за допомогою піктограм («Малюнкового» письма) вивчаємо напам’ять вірші та прозові тексти.

Моє життєве кредо:

«Учителю, будь сонцем, яке випромінює людське тепло, будь благодатним ґрунтом для розвитку людських почуттів та сій знання не лише в пам’яті і свідомості своїх учнів, а насамперед у їхніх душах та серцях»

Ш. Амонашвілі

Я стараюся давати своїм дітям тепло душі і серця, знання, любов, бо саме це робить моїх учнів справжніми людьми.